Досліджено екологічну безпеку як предмет політики міжнародного співробітництва та найважливіший засіб оптимізації природоперетворювальної діяльності людини та гармонізації її відносин з природою. З'ясовано сутність екологічної безпеки, визначено її авторське бачення. Проаналізовано концепції обмеженої та високої відповідальності людини за стан планетарних екосистем. Проілюстровано екологічні загрози міжнародній та національній безпеці, їх сутність, рівні, умови та шляхи запобігання. Доведено, що забезпечення екологічної безпеки людства є важливою складовою діяльності політичних інститутів, яка безпосередньо залежить від політики взаємодії національних і міжнародних природоохоронних стратегій.